Проблеми з мовленням
Проблеми з мовленням, які включають «змазану» вимову слів (дизартрію) та утруднення голосоутворення (дисфонія), можуть виникати у приблизно 25-40% людей з РС -особливо на пізніх стадіях захворювання та в періоди вкрай вираженої стомлюваності.
Процес мовлення контролюється багатьма зонами головного мозку, особливо стовбуру мозку. Ураження різних частин головного мозку можуть викликати декілька типів змін мовлення. Вони варіюють від легких до тяжких проблем, які ускладнюють можливість говорити та бути зрозумілим для інших.
Одним з типів проблем з мовленням, який часто асоційований з РС, є так звана «скандована мова», за якої порушується нормальна «мелодія» мови та відзначаються надто довгі паузи між словами або окремими складами слова. Люди з РС можуть також нечітко вимовляти слова. Зазвичай це є наслідком слабкості та/чи дискоординації м’язів язика, губ, щок та ротової порожнини. Інші мовленнєві проблеми включають гугнявість, яка нагадує мову людини з закладеністю носу.
Дизартрії часто асоціюються з іншими симптомами, викликаними ураженнями стовбуру головного мозку. Вони включають тремор, тремтіння голови або дискоординацію. Багато осіб з дизартрією також мають дисфагію (проблеми з ковтанням).
Багатьом людям з мовленнєвими проблемами внаслідок РС можуть допомогти заняття з логопедом, який може допомогти покращити вимову, формулювання думок та усне спілкування загалом. Якщо ж людина з РС зовсім не здатна розмовляти, можуть бути застосовані візуальні абеткові картки або сучасні портативні комунікатори.
Тремор
У багатьох людей з РС виникає тремор – неконтрольоване тремтіння, що може виникати у різних частинах тіла через ураження складних нервових шляхів, які відповідають за координацію рухів. Існує декілька типів тремору:
- Інтенційний тремор — зазвичай найбільш виражений при фізичному русі; в стані спокою тремору немає. Тремор виникає і стає більш вираженим тоді, коли людина намагається щось взяти чи дотягнутися до чогось, або передвинути руку чи ногу в визначене місце. Цей найбільш частий тип тремору, який виникає у людей з РС.
- Постуральний тремор — виявляється у положенні сидячи або стоячи, проте зникає у положенні лежачи.
- Тремор у спокої — зазвичай максимально виражений, коли частина тіла знаходиться у стані спокою, та зменшується при русі. Є більш типовим для хвороби Паркінсона, ніж для РС.
- Ністагм — викликає «стрибаючі» рухи очей.
Люди з РС, які мають тремор, також мають асоційовані симптоми, такі як складність при вимові слів (дизартрія) або труднощі при ковтанні (дисфагія).
Тремор може чинити значний емоційний вплив на пацієнтів, які часто вирішують краще лишатися наодинці, ніж бентежитися через тремор. В свою чергу, ізоляція може призводити до депресії та подальших психологічних проблем. На жаль, у теперішній час немає препаратів, які б демонстрували стабільно високу ефективність при треморі. З різним ступенем успіху застосовуються такі препарати, як гідроксизін, пропранолол, примідон, ацетазоламід, буспірон та клоназепам. Нещодавно була продемонстрована ефективність глибокої стимуляції головного мозку (застосування електродів, імплантованих хірургічним шляхом у різні ділянки головного мозку) у корекції тремору при хворобі Паркінсона. Ця стратегія також була випробувана у пацієнтів з РС (з різним ступенем успіху), хоча на цей час даний терапевтичний підхід поки що розглядається як експериментальний.
Проблеми з диханням
Проблеми з диханням виникають у людей з РС, у яких відзначається тяжке послаблення грудних м’язів, спричинене ураженням нервів, що контролюють ці м’язи. Люди з ослабленими дихальними м’язами змушені докладати більших зусиль для того, щоб вдихнути та видихнути. Ці додаткові зусилля можуть бути досить стомлюючими, особливо для людей, які вже відчувають значну стомлюваність через РС.
Респіраторні проблеми також можуть негативно позначатися на процесі вимови та голосоутворення – що ускладнює підтримання бесіди та змушує говорити голосно, щоб бути почутим.
Проблеми з диханням також можуть виникати як наслідок аспіраційної пневмонії, котра виникає через нездатність виводити секрет з носу та глотки або через труднощі з ковтанням, які призводять до вдихання та потрапляння до легень частинок їжі. Обстеження та лікування у кваліфікованого логопеда має вирішальне значення для кожного, хто починає відчувати труднощі з ковтанням або поперхування при споживанні їжі або напоїв. Окрім спеціальних вправ та інших форм терапії пацієнту можуть бути рекомендовані зміни раціону харчування та поступальні зміни при споживанні їжі, які спрямовані на мінімізацію проблем з ковтанням. Інколи для уникнення ризику розвитку аспіраційної пневмонії може знадобитися встановлення зонду для годування.
Оскільки слабкість дихальних м’язів може виникнути у будь-якій момент часу, багато фахівців з РС рекомендують початкове обстеження на момент встановлення діагнозу, за яким мають слідувати періодичні обстеження (кожні 1-3 роки) потім. У випадку виявлення проблем з дихальною функцією лікар може порекомендувати вправи для зміцнення дихальних м’язів та посилення вентиляції легень.
Головний біль
Хоча головний біль не є типовим симптомом РС, деякі повідомлення свідчать про те, що люди з РС мають підвищену частоту виникнення певних типів головного болю. Зокрема, мігрень вдвічі частіше зустрічалася в групі людей з РС, ніж без нього. Ще одне дослідження виявило, що 20% людей з РС мали сімейний анамнез мігрені, порівняно з 10% осіб контрольної групи – це свідчить про те, що це може бути спільним фактором, котрий підвищує схильність як до РС, так і до мігрені.
Проблеми з ковтанням
Проблеми з ковтанням, які позначаються терміном «дисфагія», є наслідком ураження нервів, що контролюють велику кількість гладеньких м’язів в ротовій порожнині та в глотці. Дисфагія частіше зустрічається на пізніх стадіях хвороби, хоча може виникнути в будь-який момент перебігу РС. Багато пацієнтів, які мають труднощі з ковтанням, також мають й мовленнєві порушення.
Людина з дисфагією може кашляти після споживання напоїв або поперхуватися при пережовуванні певних харчових продуктів, особливо з розсипчастою текстурою. Коли має місце такий вид кашлю або поперхування, їжа або рідина потрапляють в трахею - замість того, аби потрапляти в стравохід та шлунок. Потрапивши до легень, частинки їжі та рідини можуть спричинити пневмонію або абсцеси. Людина може також вдихнути невелику кількість їжі або рідини, не усвідомлюючи цього. Це явище називається «німою аспірацією».
Дисфагію початково діагностують шляхом ретельного збору анамнезу та неврологічного обстеження язика та жувальних м’язів. Особлива процедура візуалізації з використання барію – відеофлюороскопія – застосовується для оцінки здатності людини ковтати тверду їжу та рідину. При проведенні цього дослідження людина випиває невелику кількість барію, який дозволяє візуалізувати анатомічні структури роту, глотки та стравоходу при рентгенографії. Рух цих структур записується на відео за допомогою відеофлюороскопу, коли людина їсть або п’є їжу та напої різних консистенцій – рідку рідину, густі напої та тверду їжу. За допомогою цього дослідження визначається точна локалізація проблеми та тип ковтання та призначається адекватне лікування. Спеціаліст з корекції вимови (логопед) може також діагностувати дисфагію та брати участь у її корекції. Лікування зазвичай включає стратегії безпечного споживання їжі та ковтання, зміну харчових звичок, спеціальні логопедичні вправи та стимуляцію, покликані покращити ковтання. В дуже тяжких випадках дисфагії, що не піддаються корекції, в шлунок можуть вводитися зонди для харчування.
Судоми
Судоми, які є наслідком аномальних електричних розрядів в ураженій ділянці головного мозку, доволі рідко зустрічаються при РС. Згідно з оцінками, їх частота складає 2-5% порівняно з 3% у загальній популяції. Судоми можна класифікувати на 2 основних типи – генералізовані та фокальні. Зазвичай судоми діагностують за допомогою аналізу клінічного анамнезу та електроенцефалографії (ЕЕГ) – методу, за допомогою якого реєструється електрична активність головного мозку. Більшість судомних розладів можна ефективно контролювати за допомогою призначення протисудомних препаратів та постійного медичного спостереження.
Свербіж
Люди з РС можуть відчувати свербіж – одне з сенсорних відхилень, яке виражається у появі відчуттів «булавок та голок» та печіння, поколювання чи «розриваючого» болю. Ці відчуття відомі як дизестезії, і вони мають неврологічне походження. Дизестезичний свербіж може виникати раптово та бути інтенсивним, проте тривати протягом коротких періодів часу. Він може виникати у будь-якій частині тіла або обличчя. Він відрізняється від генералізованого свербежу, якій може супроводжувати алергічну реакцію, оскільки немає ніякого зовнішнього шкірного висипу або подразнення в тій ділянці, в якій він відчувається. Кортикостероїдні мазі, що наносяться на шкіру, не допомагають полегшити цей тип дизестезичного свербежу. Однак існує кілька лікарських засобів, які зазвичай успішно справляються з завданням лікування дизестезичного свербежу. Серед них - антиконвульсанти (такі як карбамазепін, фенітоїн та габапентин), антидепресанти (такі як амітриптилін та інгібітори МАО) та антигістамінний препарат гідроксизин.
Зниження слуху
Втрата слуху – нечастий симптом РС. Приблизно 6% людей з РС скаржаться на порушення слуху. Причина зниження слуху може бути не пов’язана з РС, але може й бути асоційована з ураженням стовбуру мозку – частини нервової системи, яка містить нерви, що допомагають контролювати зір, слух та рівновагу. Втрата слуху також може мати місце під час загострення РС. В дуже рідких випадках повідомлялося про втрату слуху як про перший симптом РС. Глухота через РС зустрічається вкрай рідко, і більшість гострих епізодів зниження слуху, викликаних РС, мають тенденцію до відновлення. Пацієнти з РС, у яких виникає цей симптом, мають бути ретельно обстежені фахівцем з метою виключення інших можливих причин зниження слуху.
