Мені 28 років, у мене діагноз розсіяний склероз. Перші симптоми у мене проявилися ще на службі. Я пов'язана з війною ще з 2014 року. У 2015 я пішла служить в батальйон Айдар.
Перші симптоми стали виявлятися в 2016 році коли почався тремор рук, почалося запаморочення і була сильна втома, координація була порушена. На війні е було часу звертати уваги на симптоми. Уже була вдома і оніміли руки, я пішла до невролога і він сказав защемлення нервів. Півроку мене лікували защемлення нервів. Поїхала до Києва коли оніміла повністю правий бік. Могла порізатися або обпектися і не відчути. Просто не відчувала рук. Зробили МРТ і знайшли осередки.
Стрімко прогресувала хвороба і за півтора року я перестала виходити з дому без супроводу - тільки з паличкою або з кимось. Не могла довго ходити, був жахливий тремор ніг. Лікарі сказали що не допоможуть препарати першої лінії і потрібні препарати відразу другої лінії. Тоді я дізналася про дієвий, але дорогий препарат. Я не могла дозволити його прокапали. Писала у всякі фонди, організації, депутатам, але результату це не дало. Товариші по службі почали збір коштів і так я перший раз прокапали. Цей препарат дав мені другий шанс жити. Раніше були моменти коли я не могла встати. В даний момент я живу повноцінно. Я хочу сім'ю, я будую плани на майбутнє. Незважаючи на дану хворобу я щаслива.
Хочу зайнятися цією хворобою і підтримувати пацієнтів з якими я лежала в лікарні. Хочеться об'єднати зусилля. Хочеться залишити після себе щось хороше.
