Дослідники та лікарі-клініцисти продовжують шукати шляхи пришвидшення діагностики розсіяного склерозу (РС) у пацієнтів із підозрілими симптомами, способи моніторингу перебігу захворювання та оцінки відповіді на лікування. Біомаркери відіграють важливу роль у цих зусиллях. Незважаючи на те, що результати досліджень МРТ є біомаркерами, які найчастіше використовуються на практиці та найбільш відомі пацієнтам, нещодавні дослідження вивчали, які речовини в крові та лікворі (спинномозковій рідині – СМР) також можуть забезпечувати важливу інформацію. Далі наведена інформація про два нові дослідження, присвячені цій темі.
Легкі білки нейрофіламентів (NfL) – це білки, які є біомаркером пошкодження аксонів, частин нервової клітини, що доставляють нервовий сигнал від мозку до інших частин тіла. Недавні дослідження показали, що у людей з РС рівень NfL в крові підвищений. На основі цього висновку вчені досліджують додаткові шляхи, за допомогою яких рівні NfL можуть забезпечити інформацію про перебіг та тяжкість захворювання, про відповідь на лікування та інші аспекти РС.
Нещодавно одна група вчених вирішила дослідити, чи стає підвищеним рівень NfL в сироватці крові задовго до того, як у людини з’являться симптоми РС. Дослідники визначили, що нерозпізнані демієлінізуючі події, при яких мієлінова оболонка, що покриває і захищає нерв, зазнає пошкоджень, можуть відбуватися до клінічного початку РС. Вчені повідомляють: «Виявлення цих подій на момент їх виникнення матиме наслідки для ранньої діагностики та лікування, а також пошуку причинних факторів захворювання».
Щоб перевірити, чи може сироватковий NfL допомогти в ідентифікації цих подій, дослідники провели контрольоване дослідження, в якому брали участь військовослужбовці Сполучених Штатів, що свого часу перебували на дійсній службі, а зразки сироватки їхньої крові зберігались у сховищі сироватки Міністерства оборони. Вчені відібрали 60 учасників з РС, у кожного з яких були відібрані або два зразка сироватки до початку РС, або по одному зразку до та після розвитку РС. Потім дослідники зіставили результати дослідження сироватки крові кожного з цих людей із даними учасника з контрольної групи – людиною того ж віку, статі, раси, етнічної приналежності та відповідною датою відбору зразків.
Дослідження зразків показало, що люди, у які спостерігалось прогресування РС, мали більш високий рівень NfL у сироватці крові у порівнянні з учасниками з контрольної групи в середньому ще за шість років до появи клінічних проявів захворювання. Крім того, різниця в рівнях NfL ставала більшою з наближенням часу до появи симптомів РС у хворих. Водночас у учасників із РС поява симптомів цієї хвороби супроводжувалась значним підвищенням рівня NfL у сироватці крові.
Дослідники вважають, що отримані ними результати підтверджують той факт, що РС має продромальну фазу, тобто, іншими словами, це означає наростання захворювання до моменту появи очевидних симптомів, яке триває кілька років. Вчені також зазначили, що підвищений рівень NfL у крові, виявлений протягом цього періоду, свідчить про те, що пошкодження нервової системи відбувається задовго до того, як проявляються симптоми.
Незважаючи на те, що NfL є темою, яка викликає величезне зацікавлення у дослідників РС, крім цього, також оцінюються й інші потенційні біомаркери. Наприклад, нещодавно група канадських дослідників повідомила, що рівні плазми білка, відомого як антагоніст рецептора інтерлейкіну-1 (IL-1 RA), можуть допомогти визначити перехід від рецидивуючо-ремітуючої форми РС (РРРС) до вторинно-прогресуючого РС (ВПРС).
Дослідники проаналізували рівні білка у плазмі крові у 110 людей із РРРС, 17 людей із ВПРС та ще 17 людей, які – на основі неврологічної оцінки та шкали розширеної шкали інвалідності (EDSS) – знаходились на етапі переходу від РРРС до ВПРС. Вчені з’ясували, що середній рівень IL-1RA був помітно вищим у пацієнтів, у яких відбувався перехід до стадії вторинно-прогресуючого РС.
Середній рівень IL-1RA становив 857,4 пг/мл у перехідній групі порівняно з 299,8 пг/мл у групі РРРС та 156,2 нг/мл у людей із ВПРС.
Крім того, рівні IL-1RA у плазмі корелювали з показниками EDSS у людей з РРРС та у тих учасників, у яких відбувався перехід до ВПРС. Водночас рівні білка в плазмі не корелювали з віком пацієнта, тривалістю захворювання або використанням хворобо-модифікуючої терапії (ХМТ). Відсутність кореляції з цими характеристиками пацієнта насправді може посилити корисність використання IL-1 RA для виявлення або підтвердження переходу до ВПРС шляхом усунення «фонового шуму», тобто факторів, що здатні впливати на кінцевий результат, які потрібно брати до уваги.
Хоча необхідні подальші дослідження потенційної ролі білка у моніторингу перебігу хвороби, вчені зазначають: «Отримані нами результати демонструють, що IL-1 RA є новим діагностичним біомаркером, який одночасно корелює з EDSS і може вказувати на те, коли пацієнт перебуває у перехідному періоді клінічної фази або в нього вже повністю відбувся перехід до ВППРС».
