Вперше критерії Макдональда були запропоновані в 2001 році неврологом Іаном Макдональдом та командою дослідників у якості стандартного методу діагностики розсіяного склерозу.
Система оцінки за Критеріями Макдональда включає одночасне використання результатів клінічної оцінки та магнітно-резонансної томографії (МРТ) при діагностиці РС. Однак, як і більш рання методика, застосування цих критеріїв також вимагає наявності:
- Ознак ушкодження центральної нервової системи (ЦНС - головний мозок, спинний мозок і зорові нерви) з «поширеністю в часі», тобто з різними датами виникнення пошкоджень;
- Ознак пошкодження з «поширеністю в просторі», тобто виявленого в двох або більше відділах ЦНС.
Після останнього перегляду у 2010 році критеріїв Макдональда, який слідував за оновленнями 2005 року, з’явилось краще розуміння РС та удосконалення методу МРТ. Завдяки цьому діагностика стала більш ранньою. Таку, яка вперше потенційно може бути застосована тільки на одному демієлінізуючому рецидиві або нападі при певних обставинах. Цими новими критеріями є поширення в часі, якщо при першому нападі видно два вогнища, і поширення як в часі, так і в просторі, і якщо видно тільки одне вогнище.
Ця зміна була ключовою через важливість швидкого переходу пацієнтів з підтвердженим захворюванням на терапію, що модифікує захворювання, яка може сповільнити прогресування РС.
Першим офіційним методом діагностики РС, що базувалися на клінічних даних були Критерії Шумахера (1965 рік). Пізніше, Критерії Познера (1983 рік) стандартизували використання діагностичних тестів, що дозволило підтвердити ушкодження. Також Критерії Познера дали можливість відрізнити можливий тип РС у пацієнта.
Зміни, що були внесні до Критеріїв Макдональда у 2010 році
Головна зміна, що була внесена до критеріїв – необхідність спрощення процедури виявлення пошкодження мієліну, що спостерігається на МРТ.
Виявлення нового ушкодження (вогнища) на Т2-зваженому зображенні і / або зображенні, отриманому за допомогою контрастування в ході контрольного обстеження за допомогою МРТ, в порівнянні з зображенням, отриманим на вихідному рівні (незалежно від тривалості періоду часу, що пройшов з моменту проведення МРТ на вихідному рівні).
У редакції 2005 року вказується на те, що інтервал між початковою і першою атакою повинен становити щонайменше 30 днів.
Одночасна присутність асимптоматичних пошкоджень на зображенні, отриманому за допомогою контрастування і без контрастування, в будь-який момент.
Показники спинномозкової рідини (СМР) при діагностиці РС
Позитивні результати дослідження СМР при діагностиці РС включають наявність двох і більше олігоклональних груп (білків, що вказують на наявність запалення) або високий рівень імуноглобулінів (IgG), що часто спостерігається у пацієнтів з РС.
Первинно-прогресуючий розсіяний склероз і критерії МакДональда
Автори редакції 2010 визнали необхідність використання спеціальних методів для діагностики первинно-прогресуючого РС.
Так, згідно з редакцією 2010 року, для постановки такого діагнозу потрібно щонайменше 1 рік доведеного прогресування захворювання (як в ретроспективі, так і в даний момент) плюс два з трьох наступних виявлених порушень:
- наявність дисемінації в головному мозку, яка спостерігається хоча б в одному осередку на Т2-зваженій МРТ в трьох ключових відділах мозку;
- наявність дисемінації в спинному мозку, доказом чому служать ≥2 T2-гіперінтенсивного вогнища в спинному мозку;
- наявність в спинномозковій рідині специфічних олігоклональних груп і / або високий рівень імуноглобулінів.
Національне товариство розсіяного склерозу оприлюднило документ, який містить основні положення критеріїв МакДональда в редакції 2010 року, який був підготовлений, завдяки організації і підтримки з боку Товариства РС і Європейського Комітету з лікування і дослідження розсіяного склерозу.
Групу експертів очолював Кріс Полмен, лікар з Амстердамського вільного університету.
Джерело:
https://multiplesclerosisnewstoday.com/multiple-sclerosis-treatment-guidelines/
