На тлі такої невизначеності вчені у Словенії досліджували безпеку та ефективність введення відносно високих доз вітаміну D3 людям із рецидивуючими формами РС. Зокрема, вони зосередились на результатах приймання хворими добавок вітаміну D3 в зимові місяці, коли вплив сонячного світла зменшується. У даному випадку пора року має достатньо велике значення, оскільки вироблення організмом вітаміну D частково залежить від поглинання шкірою сонячного світла.
Дослідники рандомізували 78 людей з рецидивуючими формами РС у дві групи з різним дозування вітаміну D3. Учасники з першої групи отримували 1000 міжнародних одиниць (МО) добавок з вітаміном D3 на добу, а добровольцям з групи 2 добавки були призначені у дозі 4000 МО/день. Доза 1000 МО/добу вважається стандартною дозою, а 4000 МО/день визначена як висока доза. Ні учасники дослідження, ні їх лікарі не знали, яку дозу отримував той чи інший учасник, тобто дослідження було сліпим.
На початку дослідження у пацієнтів обох груп середній рівень 25(OH)D в крові становив: 59,53 нмоль/л у групі стандартного дозування та 55,19 нмоль/л у групі високої дози. Ці дві групи також були подібні одна до одної і по інших характеристиках. Після чотирьох місяців щоденного прийому вітаміну D3 середній рівень крові в крові 25(OH)D становив 74,97 нмоль/л у групі стандартної дози та 104,92 нмоль/л у групі підвищеної дози.
Наприкінці чотиримісячного періоду лікування у учасників в обох групах спостерігалося покращення середнього показника швидкості ходьби, виміряного за допомогою тесту з оцінкою часу при проходженні дистанції у 7,62 метра (Timed 25-Foot Walk). Ні в одній з груп не було виявлено якихось побічних ефектів прийому добавок з вітаміном D3. Показники функції нирок і рівня кальцію були нормальними і не зазнали значних змін в обох групах. Однак, коли учасників попросили скористатись візуальною шкалою для оцінки свого здоров’я, люди з групи, що отримувала підвищену дозу, ставили собі вищі бали, ніж люди з групи стандартної дози.
Ці результати спонукали дослідників зробити висновок, що приймання добавок вітаміну D3 у підвищених дозах дозами є безпечним та ефективним, і цей метод слід застосовувати, особливо в зимовий час.
Тим часом дослідження голландських дослідників показало, що тривале лікування ще більшою дозою вітаміну D3 не мало значущого впливу на один із ключових біомаркерів активності захворювання на РС.
Дослідники з Нідерландів вивчали, чи забезпечить приймання вітаміну D3 у дозі 14 000 МО/день протягом 48 тижнів зниження рівня легких білків нейрофіламентів (NfL) у людей з РС, які вже отримували хворобо-модифікуючої терапію (ХМТ) з використанням інтерферону. При РС підвищений рівень NfL у крові пов'язаний з підвищеною активністю захворювання.
У дослідженні взяли участь 40 людей із рецидивуюче-ремітуючим перебігом РС. Усі пацієнти отримували терапію інтерфероном, тоді як 24 з них також отримували вітамін D3, а решта 16 отримували плацебо. Через 48 тижнів рівні 25-гідроксивітаміну D в крові були приблизно в чотири рази вищими в групі лікування, ніж у групі плацебо – як і слід було очікувати – але рівні NfL у сироватці крові були майже абсолютно однаковими: при середньому рівні 25,4 пг/мл у групі лікування та 25,3 пг/мл у групі плацебо. Хоча це не означає, що добавки вітаміну D3 не здатні відігравати роль в загальному лікуванні РС, результати дослідження не змогли продемонструвати зв'язок між підвищеним рівнем вітаміну D та рівнем ключового біомаркера активності захворювання.
