Метою лікування РС за допомогою препаратів для хворобо-модифікуючої терапії (ХМТ) є зменшення ранньої клінічної та субклінічної активності захворювання, що в кінцевому підсумку відстрочує розвиток інвалідизації. Перші препарати ХМТ з’явилися ще у 1993 році, і відтоді їх застосування значно збільшилося.
Саме побічні ефекти ХМТ, перш за все можливе збільшення ризику розвитку онкологічних захворювань, є предметом пильної уваги науковців у галузі медицини всього світу. Така підвищена увага є цілком виправданою, оскільки ступінь зниження активності імунної системи, яку забезпечують такі лікарські засоби, є різним у кожного пацієнта, що за певних умов може підвищувати ризик виникнення злоякісних пухлин та інших онкологічних хвороб.
Вкрай важливо зазначити, що наразі більшість учених наголошують на підвищенні такого ризику у разі зміни препаратів ХМТ, тобто після переходу з одного лікарського засобу ХМТ на інший.
Таку думку поділяють, наприклад, італійські вчені з університету міста Катанія, автори статті, опублікованої в науковому виданні Frontiers in Neurology.
Потрібні обережність і ретельний контроль за станом пацієнтів
Учені з Італії порівняли базу даних пацієнтів з РС за період між 2003 і 2013 роками в Катанії з даними реєстру онкологічних захворювань у цьому ж регіоні. Протягом вказаного періоду РС був діагностований у 2730 осіб, з яких 1180 пацієнтів були включені у дослідження.
Серед пацієнтів, включених у дослідження, загалом були діагностовані 36 випадків раку. Згідно з даними, стандартизований коефіцієнт захворюваності (SIR) становив 1,18 (ДІ 95% 0,78-1,58), при цьому значно вищий ризик спостерігався у чоловіків у віці від 20 до 50 років та у жінок старше 50 років.
Дослідники також проаналізували вплив різних стратегій лікування РС на відносний ризик розвитку раку на основі 4 підгруп:
- пацієнти, які не отримували жодного препарату ХМТ;
- пацієнти, які отримували не більше 1 лікарського засобу групи ХМТ;
- хворі які загалом отримували 2 препарати ХМТ;
- пацієнти, які загалом отримували більше 2 лікарських засобів з групи ХМТ.
Відносний ризик розвитку раку не був помітно вищим у групі, яка взагалі не отримувала засобів ХМТ, проте дещо збільшувався в групі, яка отримувала 1 препарат ХМТ. Водночас, як зазначають італійські вчені, збільшення відносного ризику становило 1,99 у пацієнтів з РС, яким доводилось переходити на другий препарат ХМТ, і 3,38 у тих, хто змушений був робити такий перехід принаймні двічі – тобто тих хворих, які переходили на третій і більше лікарський засіб з групи ХМТ.
З 36 виявлених випадків раку найпоширенішими (22,2%) були пухлини з локалізацією в сечостатевій системі. Пацієнти, у яких був виявлений рак, були старшими за тих, хто не мав злоякісних пухлин, і мали більш старший вік на моменти діагностування у них РС. Крім того, дослідники відзначають, що пацієнти з РС, у яких виникли онкозахворювання, мали більшу тривалість РС і вищий ступінь інвалідизації.
Загалом, італійські вчені дійшли висновку, що захворюваність на рак у пацієнтів з РС не була вищою, ніж у загальній популяції, хоча водночас поширеність онкологічних захворювань була помітно вищою у чоловіків у віці від 20 до 50 років і жінок старше 50 років, а також пацієнтів, які перенесли принаймні 2 зміни препаратів ХМТ.
Дослідники висунули гіпотезу про те, що саме може підвищувати ризик розвитку раку у пацієнтів з РС. Вони вважають, що фактором ризику можуть бути порушення регуляції імунної системи, які зазвичай відповідають за патогенез захворювання РС, та імунологічні наслідки застосування препаратів з різними механізмами дії.
Автори вважають, що отримані ними дані можуть впливати на процес прийняття лікарями рішень щодо лікування РС.
