| |
для людей з вадами зору

Що таке «тихе прогресування» розсіяного склерозу?

Довгочасне прогресування захворювання у пацієнтів з рецидивно-ремітуючою формою розсіяного склерозу (РРРС) відбувається незалежно від активності рецидивів і пов'язане з прискореною атрофією мозку, повідомляють дослідники. Вони запропонували використовувати термін «тихе прогресування» (silent progression) для опису накопичення інвалідизації у пацієнтів із РРРС.

Нове 10-річне дослідження групи пацієнтів з рецидивно-ремітуючою формою розсіяного склерозу показало, що, хоча рецидиви були пов'язані з прогресуванням інвалідності протягом року, водночас вони не сприяли довгостроковому прогресуванню інвалідності. Найбільш важливим результатом цього дослідження є те, що, як з’ясували вчені, відсутність активності захворювання на часовій відмітці два роки ніяк не була запорукою довготривалої стабільності стану хворих.

Натомість, за словами дослідників, прогресування інвалідизації більшою мірою було пов'язане з атрофією мозку, що змушує їх рекомендувати починати більш агресивне лікування атрофії набагато раніше, щоб вплинути на цей аспект «тихого прогресування» хвороби.

Водночас у статті, опублікованій нещодавно в науковому виданні Annals of Neurology, вчені відзначають, що ранній початок більш агресивного лікування здатний призвести до появи виражених довготривалих побічних ефектів для пацієнтів, причому деякі з таких ефектів можуть бути надто важкими. За такої умови деякі пацієнти можуть відмовитись йти на подібний ризик.

Провідний дослідник Брюс А. С. Крі (Bruce A. C. Cree), доктор медичних наук, директор клінічних досліджень у Центрі розсіяного склерозу при університеті штату Каліфорнія у Сан-Франциско нагадує, що існуюче у середовищі лікарів і вчених уявлення про розсіяний склероз (РС) передбачає існування двох етапів захворювання. Іншими словами, на вторинне прогресування захворювання безпосередньо впливає число рецидивів і збільшення активності хвороби, що визначається наявністю уражень мозку, які видно на МРТ.

Дослідники мали на меті визначити, чи зможуть вони знайти докази того, що цей процес був чітко окреслений, але результати виявились несподіваними.

«Я, без сумніву, був дуже здивований», – коментує доктор Крі. «Я думав, що ми побачимо, як більш важкі рецидиви призведуть до більш тяжкої інвалідизації, зумовленої накопиченням ушкодження».

«Але ми не виявили такий зв’язок. Натомість у багатьох випадках підвищення інвалідизації, здавалося, відбувалося абсолютно незалежно від рецидивів. І навіть якщо пацієнти мали ознаки погіршення інвалідизації, у них часто не спостерігалися зміни активності захворювання на МРТ».

Результати дослідження і висновки вчених

Учені аналізували прогресування інвалідизації у 407 пацієнтів протягом п’яти років та 372 пацієнтів протягом десяти років, використовуючи базу даних університету штату Каліфорнія. Дослідники оцінювали вплив нових уражень головного мозку на непомітне («тихе») прогресування РС та на атрофію головного мозку як у пацієнтів, які отримували лікування, так і у тих хворих, лікування яких ще не починалося.

Учасники були розділені на чотири групи:

  • пацієнти, що отримували лікування, без нових вогнищ захворювання;
  • пацієнти, що отримували лікування, з новими вогнищами захворювання;
  • пацієнти, що не отримували лікування, без нових вогнищ захворювання;
  • пацієнти, що не отримували лікування, з новими вогнищами захворювання.

Дослідники оцінювали прогресування інвалідизації від вихідного рівня до п’ятого року і далі до 10-го року. Вік на початковому етапі, тривалість захворювання на вихідному рівні, чоловіча стать та число років спостереження були пов’язані зі зниженням відносної втрати об’єму мозку.

Приклади рецидивів включали втрату зору, двоїння в очах, слабкість в одній або декількох кінцівках, порушення чутливості, включаючи парестезії, та втрату координації.

Як зазначає один з керівників цього дослідження вже згадуваний доктор Брюс А. С. Крі: «Багато випадків погіршення інвалідизації, здавалося, траплялися абсолютно незалежно від рецидивів. І навіть якщо пацієнти мали ознаки підвищеної інвалідизації, у них часто не було зміни активності захворювання, виявленої на МРТ».

А колега Брюса Крі професор неврології Скотт Ньюсам з клініки при університеті Джонса Хопкінса викладає свою точку зору на потенційну небезпеку «тихого прогресування» РС наступним чином: «Нам слід розглядати можливість більш агресивного запобіжного лікування більшої кількості пацієнтів ще до того, як в них з’являться ознаки атрофії головного мозку чи збільшення інвалідизації, виявленої під час обстеження».

Джерела:

https://journals.lww.com/neurotodayonline/

https://www.medpagetoday.com

Новини щодо дослідження РС
Популярні матеріали
Особисті історії
Історія Катерини Стандартюк

Катерина Стандартюк розповідає про свою історію життя з розсіяним склерозом. Неправильний початковий діагноз, стрімке погіршення стану, б... Читати далі ...

Історія Дмитра Поліщука

Мне 29 лет и у меня рассеянный склероз. Этот диагноз мне поставили в 2017 году. Проявился он онемением головы, с ощущением как будто меня... Читати далі ...

Історія Євгена Бочкарьова

Я болею рассеяным склерозом на протяжении 7 лет. Симптоматика рассеяного склероза началась в возрасте где-то 20 лет. Немели пальцы, была... Читати далі ...