Вчені продовжують досліджувати роль спадковості в виникнені розсіяного склерозу (РС), виявляючи генетичні варіанти, пов’язані з підвищеним ризиком розвитку цього захворювання, та досліджуючи, як складні взаємодії між генетикою та факторами навколишнього середовища впливають на початок та перебіг захворювання. Надалі планується проведення підсумкових досліджень для подальшого висвітлення висновків цих первинних наукових досліджень.
Група іспанських дослідників стверджують, що фактори навколишнього середовища відіграють більшу роль в причинах розвитку РС, ніж генетична схильність до його розвитку. Вони дійшли такого висновку, вивчивши відносну роль двох типів факторів ризику в ході дослідження, в якому взяли участь 150 людей з РС та 150 здорових осіб з контрольної групи.
Стосовно факторів навколишнього середовища, дослідники зосередилися на географічній широті місць проживання учасників, статусі куріння та дефіциті вітаміну D. У дослідженні брали участь жителі Іспанії, які проживали у трьох місцевостях з різною географічною широтою і які також надали інформацію про свій статус тютюнопаління. Варто зазначити, що вчені використовували відтінок кольору шкіри як маркер статусу вітаміну D, застосовуючи систему медичної класифікації, що пов'язує тон забарвлення шкіри з рівнями вітаміну D, який впливає на цей показник. Вивчаючи генетичні фактори, вони зосередилися на алелі HLA-DRB1*15:01, генетичній варіації, пов'язаній з підвищеним ризиком розвитку РС.
Потім дослідники використовували складні статистичні процеси для виявлення значущості різних факторів ризику та комбінацій факторів ризику. Розглядаючи окремі фактори, вони зрештою визначили, що наявність світло-коричневої шкіри у порівнянні з світлою шкірою, а також куріння у порівнянні з відсутністю цієї звички асоціюються з більшим ризиком розвитку РС, ніж наявність алелю HLA-DRB1*15:01 у порівнянні з відсутністю цієї генетичної зміни.
Водночас дослідники з’ясували, що генетичний фактор мав більший вплив на ризик розвитку РС, ніж статева приналежність (проте у порівнянні з чоловіками ризик розвитку РС у жінок все ж був вищий приблизно у два рази). Розглядаючи комбінації факторів ризику, вони виявили, що у курців зі світло-коричневою шкірою РС розвивався в 1,5 рази частіше, ніж у тих учасників, які мали світло-коричневу шкіру та алель HLA-DRB1*15:01. Однак обидві групи мали набагато більший ризик розвитку РС, ніж люди без жодного з вивчених факторів ризику.
Дослідники дійшли наступного висновку: «Наше дослідження дає підстави припускати, що поєднання декількох факторів навколишнього середовища сприяє розвитку РС більшою мірою, ніж найбільший генетичний фактор ризику, відомий сьогодні».
Чому рецидиви РС, як правило, досягають максимуму навесні (принаймні в північній півкулі), а найрідше трапляються восени? Подібним чином, чому нові вогнищеві ураження частіше виявляють навесні та влітку, ніж восени чи взимку?
Допоки ці питання залишаються без точної відповіді, дослідники та клініцисти пропонують гіпотези, включаючи сезонні коливання рівня вітаміну D, пов’язані з перебуванням на сонці, а також коливання в захворюваності на вірусні інфекції протягом року. Зовсім недавно міжнародна група вчених дослідила, чи відіграє роль генетика в цих моделях.
Дослідники проаналізували дані про 731 пацієнта з РС, які брали участь у довгостроковому дослідженні в Центрі жіночого здоров’я Бригама у Бостоні. Вчені намагалися визначити у учасників наявність або відсутність 9 однонуклеотидних поліморфізмів (SNP) або типів генетичних варіацій. Як було з’ясовано раніше, сім із цих SNP пов'язані з підвищеним ризиком розвитку РС і позиційно чи функціонально пов'язані з так званими «сезонними генами», тобто генами, експресія яких змінюється залежно від пори року. Два інші однонуклеотидні поліморфізми пов'язані з метаболізмом або функцією вітаміну D.
Потім дослідники використовували статистичний метод, який називався тестом Вальда (Уолда), щоб з’ясувати, чи існують суттєві відмінності в тому, коли пік рецидиву спостерігався серед пацієнтів з різними генотипами для різних досліджуваних аутоімунних захворювань. Вони виявили, що у учасників, які були носіями алелю ризику РС спостерігався значний зсув у часі піку рецидиву порівняно з іншими пацієнтами, які не мали цього алелю.
Деякі генетичні варіації давно пов'язані з підвищеною сприйнятливістю до РС, але чи впливають конкретні гени або генетичні мутації також на тяжкість захворювання?
Дослідники прагнули відповісти на це питання, спираючись на дані трьох великих, рандомізованих контрольованих досліджень.
Вчені зосередили увагу на двох показниках тяжкості захворювання – на рівні сироваткового легкого нейрофіламента (sNfL), білка, що міститься в крові, рівень якого підвищується у людей із РС та іншими неврологічними захворюваннями, та на показнику зміни об’єму мозку у відсотках. Щодо сироваткового легкого нейрофіламента, вчені провели аналіз даних про стан 500 пацієнтів із вторинно-прогресуючим РС та 474 учасників дослідження з рецидивуючим РС. А для оцінки показника зменшення об’єму мозку дослідники використали дані про стан 1796 пацієнтів з РС.
Дослідники виявили локуси на хромосомах 17 та 18, які були пов'язані з підвищеним рівнем сироваткового легкого нейрофіламента. Загальний аналіз не виявив значущих загальногеномних варіантів для атрофії головного мозку, але виявив три значущих ділянки на хромосомах 2 та 5 у групі вторинно-прогресуючого РС. Як вказують дослідники: «На даний момент ми не виявили перекриття сигналу між сприйнятливістю до РС, рівнями сироваткового легкого нейрофіламента та атрофією мозку».
Визначивши генетичні регіони, потенційно пов’язані з цими двома показниками прогресування РС, дослідники зараз працюють над підтвердженням отриманих результатів, проводячи аналіз даних про рівні сироваткового легкого нейрофіламента у 1056 пацієнтів та досліджуючи показники зміни об’єму мозку 1555 людей з РС, які брали участь у великих клінічних дослідженнях.
