Тремор визначається як мимовільний, ритмічний, коливальний рух частини тіла. Тремор рук – це поширений руховий розлад, часто пов’язаний із порушенням якості життя. Есенціальний тремор (ЕТ) є найпоширенішою причиною постурального (з'являється в кінцівці при її утриманні в будь-якій позі) та кінетичного (виникає під час руху) тремору кисті. Вважається, що 4,6% осіб у віці більше 65 років мають ЕТ.
Але є й багато інших причин тремору, крім ЕТ, хвороби Паркінсона та дистонії – наприклад, розсіяний склероз – які можуть викликати тремор не тільки рук, але й інших частин тіла. Лікування тремору пероральними препаратами часто забезпечує недостатнє полегшення, особливо коли тремор важкий, до того ж така медикаментозна терапія зазвичай пов’язана із системними побічними ефектами.
Глибока стимуляція мозку (ГСМ) у багатьох випадках є високоефективним засобом лікування тремору, але водночас вона є інвазивним втручанням і може бути пов’язана із тривалими побічними ефектами (Рис. 1).
Глибока стимуляція головного мозку була популярною як варіант лікування тремору, коли вона тільки з’явилася в арсеналі лікарів, але результати були різними, особливо коли у треморі присутній компонент, що свідчить про те, що такий тремор пов’язаний із ураженням мозочка.
Функціональна нейрохірургія, особливо з використанням фокусованого ультразвуку, останнім часом привертає велику увагу неврологів як ефективний засіб лікування тремору, але це втручання все ще залишається практично недоступним і пов'язане з потенційно серйозними побічними ефектами, особливо при двосторонньому проведенні.
Тремор рук при розсіяному склерозі (РС) може дуже виснажувати, що призводить до нездатності утримувати предмети, а також викликає слабкість рук. У багатьох випадках це відбувається через залучення мозочка (частина мозку, що відповідає за координацію рухів).
Тремор, пов’язаний з РС, як правило, погано реагує на пероральні препарати, що використовуються для контролю цього стану (наприклад, неселективні бета-адреноблокатори, протиепілептичні препарати, у тому числі похідні бензодіазепіну, та антихолінергічні лікарські засоби).
Ботулінічний токсин типу А (ботокс) все частіше застосовується для лікування тремору рук, як метод, що вважається достатньо ефективним та цілком безпечним (Рис 2). Однією з головних переваг цього лікування перед вищезазначеними стратегіями є відсутність системних побічних ефектів.
В ході мета-аналізу 6 наукових публікацій з загальним числом учасників 245 вчені з Університету традиційної китайської медицини в місті Гуанчжоу з’ясували, що ін’єкції ботоксу у передпліччя значно покращували тремор у учасників з розсіяним склерозом; в той же час подібного поліпшення не спостерігалося при спробах лікувати ботоксом тремор, пов'язаний з хворобою Паркінсона.
Єдиним недоліком використання ботоксу була вторинна слабкість, яка виникала з-за розслаблення м’язів. Ця побічна дія ін’єкцій ботоксу спостерігалася у 30-70% учасників, що отримували різні дози ботоксу.
Як зазначають автори, їх дослідження підтверджує, що ін'єкції ботоксу навряд чи забезпечать значне покращення пацієнтам з есенціальним тремором рук та тремором при хворобі Паркінсона. Водночас аналіз даних по підгрупах дає підґрунтя стверджувати, що ін'єкції ботулотоксину типу А можуть мати потенціальну користь при треморі, пов'язаному з РС. Хоча побічні явища у вигляді слабкості м’язів рук часто обмежують використання ботоксу в клінічній практиці, необхідні додаткові добре сплановані подвійні сліпі, плацебо контрольовані дослідження, щоб отримати змогу зробити більш вагомі висновки.
Джерело:
https://multiple-sclerosis-research.org/2020/10/botox-for-hand-tremors/
